ПАМ’ЯТКИ ЄВРЕЙСЬКОЇ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ
В ЗІБРАННІ ДЕРЖАВНОГО ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ЗАПОВІДНИКА ОСТРОГА


Микола Манько,
Рафаель Шпізель
/Острог/

Державний історико-культурний заповідник Острога, відомий в Україні й за кордоном осередок музейної і пам’яткоохоронної справи, створено у 1981 р. на основі міського музею, відкритого ще 24 серпня 1916 р.
Музей заснувало Братство імені князів Острозьких [1] — православне релігійно-просвітницьке і науково-краєзнавче товариство, організоване місцевою інтелігенцією Острога в 1909 р. в місті, відомому в XVI– XVII ст., в добу князів Острозьких, плідним поєднанням і взаємозбагаченням різних національно-культурних традицій, в якому «мирно жили різні народи, різні мови, конфесії», де «витворився оригінальний синтез української культурно-побутової традиції і традицій загальноєвропейської... та східної» [2], де одночасно працювали слов’яно-греко-латинська академія (перша вища школа в Україні і православному регіоні Європи) та єврейська єшива [1].
Заслуговує на увагу, що вже в перші роки своєї діяльності музей виявляв інтерес до єврейської старовини Острога і, в свою чергу, зацікавив єврейських дослідників. У фондах заповідника в хорошому стані зберігається примірник монографії відомого історика Острозького єврейства Менахема Мендла Бібера (1848– 1923) «В пам’ять равинів м.Острога», видана в Бердичеві в 1907 р. на івриті, обсягом 346 с. Примірник має авторський дарчий напис на івриті «Пам’ять для російського музею в Острозі на Волині» і підпис під ним російськими літерами «Мендель М. Бибер» [3].
Особлива сторінка Острозького музею — роки II світової війни і діяльність музейного наукового працівника Йосифа Новицького (1878– 1964) по врятуванню від загибелі єврейських старожитностей під час гітлерівської окупації міста. Після масових розстрілів острозьких євреїв в 1941– 1942 рр. цінності старовинної міської синагоги були приречені на пограбування і знищення. Иосиф Владиславович вивіз звідти сувої Тори, книги, свічники і зберіг їх в музеї [4].
Серед пам’яток єврейської історії та культури в зібранні заповідника виділяємо архівно-документальні, книжкові та речові.
Архівно-документальний фонд заповідника декілька років тому вивчала єврейська дослідниця із США Міріам Вейнер. В підготовленому довіднику [5] вона помістила дані про головні архівні справи, що мають стосунок до історії острозького єврейства ХІХ– поч. ХХ ст. Зауважимо, що дослідницю в першу чергу цікавив матеріал для подальших генеалогічних пошуків: ревізьські казки, посімейні списки, військово-облікова документація, справи про імміграцію, шкільництво, підприємництво, земельні і майнові питання. Однак опрацьовані і указані в довіднику далеко не всі справи із зібрання заповідника, які становлять інтерес для вивчення історії єврейства. Вкажемо, наприклад, на цікавий документ, датований травнем 1917 р., із комплексу матеріалів Українського товариства «Просвіта» в Острозі, про привітання представниками єврейських партій учасників свята Українського національного фонду [6]. В колекції фотографій заповідника заслуговують на увагу і публікація знімків Острозької синагоги (в т.ч. її інтер’єру), старого єврейського цвинтаря і окремих надгробків (в т.ч. визначного представника равинської літератури С.Едельса (Маршуе) та історика М.Бібера). В останні роки проводиться збір матеріалів про місцевих християн — рятівників євреїв в роки Голокосту.
Книжковий фонд Острозького заповідника містить ряд пам’яток єврейського друкарства. Насамперед вкажемо на сувої Тори, датовані кін. XIX– поч. XX ст. із острозької синагоги, врятовані і збережені Й.Новицьким [7]. Із острозької синагоги походять і здійснені у Вільно, Варшаві та Житомирі видання трактатів Вавілонського Талмуду, датовані другою половиною XIX ст., в т.ч. 5 житомирських видань 1858– 1862 рр. з друкарні братів Шапіро. Одне із цих житомирських видань представлене в експозиції Музею книги та друкарства в Острозі, відкритого в 1985 р. в складі заповідника [8]. Зберігається й декілька єврейських стародруків (Люблін– Краків, 1590; Дієнфурт, 1692; Берлін, 1733– 1739 (конволют із п’яти трактатів; Відень, 1795 та ін.). На титулі деяких цих видань зроблений запис: «Сию книгу смотрел и одобрил острожский раввин С.Шрайбенштейн 1837 года» [9].
Питання історії єврейського друкарства в Острозі ще чекає на вивчення. Зазначимо лише, що в колекції заповідника є три острозькі єврейські книжкові видання першої третини XIX ст. Це «Псалтир Давида» (1825), «Махзор, або молитви святих» (1829), «Пасхальна агада» (1832). Останнє видання ілюстроване дереворитами — заставками, кінцівками, гравюрами на біблійні сюжети з пасхального ритуалу («Вбивство Мойсеєм єгиптянина за образу», «Вихід євреїв з Єгипту», «Перехід Нілу євреями», «Чотири сини», «Седерний церемоніал» та ін).
Серед пам’яток єврейського мистецтва відзначимо світильник XVII ст. острозької синагоги. Верхня і нижня частини світильника шоломоподібні, утворені маленькими С-подібними завитками, що з’єднані між собою і утворюють ажурне плетиво. Середня частина являє собою шестигранник, ребра якого утворені такими ж завитками, а грані заповнені кольоровими скельцями. Пам’ятка експонується в краєзнавчому музеї заповідника, розміщеному в замку князів Острозьких.
Назвемо також цікаву пам’ятку кінця XVIII ст., що також походить з міської синагоги і є реліквією острозького єврейства. Це два ядра для гладкоствольної артилерії. В 1792 р., під час польсько-російської війні напередодні другого поділу Польщі, коли війська О.Суворова зайняли передмістя і обстрілювали Острог, єврейське населення шукало порятунку за міцними стінами старої синагоги. Місцева легенда повідомляє, що кулі і гранати, які потрапили в середину синагоги через вікна, зависли в повітрі, не завдавши шкоди. Російські війська прийняли синагогу за цитадель і готували її новий обстріл та штурм. Однак один із євреїв-городян з’явився в російський табір, повідомив про відсутність польських військ у місті і вказав росіянам брід через річку. Єврейська громада Острога постановила щорічно відзначати день свого порятунку і читати у синагогах міста опис цієї події. Два ядра як реліквії аж до Другої світової війни висіли на ланцюгах всередині синагоги; тепер вони зберігаються у Державному історико-культурному заповіднику м.Острога.
В експозиції постійнодіючої нумізматичної виставки заповідника знаходиться монетно-речовий скарб часу Другої світової війни, виявлений під час рятувальних археологічних робіт, здійснюваних експедицією заповідника у 1980-і рр. Про його належність єврейській родині, що, ймовірно, стала жертвою Голокосту, свідчать предмети ритуального пасхального посуду із срібла. В ході археологічних досліджень в місті виявлено ряд предметів єврейського керамічного ритуального посуду, в т.ч. доби пізнього середньовіччя і початку нового часу.
Принагідно зазначимо, що ще в 1988 р. Львівський філіал інституту «Укрпроектреставрація» на замовлення Державного історико-культурного заповідника Острога здійснив наукові дослідження споруди острозької синагоги і підготував проект її реставрації (керівник групи В.Александрович, автор І.Губик). Ці дослідження підтверджують архітектурну та історичну цінність цієї пам’ятки архітектури епохи ренесансу і бароко на території Західної України. За післявоєнні роки будівля синагоги, що довго використовувалася як складське приміщення, зазнала величезних спотворень як свого зовнішнього вигляду, так і інтер’єру. Єврейська громада в Острозі у зв’язку із своєю малочисельністю не має змоги реставрувати синагогу, належно утримувати її та використовувати за прямим призначенням, тому представники вважають доцільним музеєфікацію пам’ятки і створення в ній історико-культурного центру єврейства Острога та Волині. У центрі водночас могла б влаштовувати свої заходи місцева єврейська громада, відкритися бібліотека єврейської літератури, діяти постійна музейна експозиція з історії та культури острозького і волинського єврейства, а також художні виставки єврейських митців України.
Оскільки пам’ятка сама по собі становить значну історико-архітектурну та естетичну цінність, її музеєфікація має означати насамперед як найближче до оригіналу відтворення первісного зовнішнього вигляду та інтер’єру синагоги (відновлення втраченого ренесансного аттика західного фасаду і між віконних контрфорсів; ліквідація чужорідних прибудов і навісів; відновлення цільного внутрішнього простору, розчленованого сьогодні на яруси; відновлення первісного вигляду кам’яних колон, пілястрів і їх капітелей; відновлення розписів стелі орнаментально-рослинного характеру; відновлення підвищення для читання Біблії та вівтарної шафи для зберігання Тори).
Пропонується така тематична структура музейної експозиції з історії і культури єврейства Острога і Волині:
Тема 1. Острозька Велика синагога (історія синагоги; її архітектурні особливості; роль синагоги в громадсько-культурному житті єврейства; острозькі равини; врятовані реліквії острозької синагоги).
Тема 2. Історія острозького та волинського єврейства (найдавніші свідчення про прибуття та проживання євреїв на Волині і в Острозі; головні осередки волинського єврейства; євреї в господарському житті міста та краю; релігійне життя острозького та волинського єврейства; волинські синагоги та молитовні будинки; єврейські некрополі Острога та Волині; організація єврейського громадського життя та добродійності; єврейське книгодрукування в Острозі і на Волині; Острог і Волинь в житті визначних діячів єврейства; боротьба з антисемітизмом на Волині, підтримка прогресивною українською громадськістю прав єврейського народу, традиції співпраці двох народів; трагедія острозького єврейства 1941– 1942 рр.; Голокост на Волині; християни-праведники; волинські євреї в антифашистській боротьбі на фронтах і окупованій гітлерівцями території; євреї-співвітчизники в господарському, громадському і культурному житті міста та краю в післявоєнні десятиріччя; еміграція острозьких і волинських євреїв у XX ст., вихідці з міста і краю в Ізраїлі, США, їх зв’язки з Острогом і Волинню; сьогодення Острога та Волині.
Тема 3. Сучасне єврейське культурне життя в Україні (виставки творів єврейських художників, книжкові виставки).
ЛІТЕРАТУРА
1. Манько М. Братство ім. кн. Острозьких в Острозі // Острозька академія ХVІ– ХVІІ ст.: Енциклопедичне видання. – Острог, 1997.
2. Мицько І. Острозька слов’яно-греко-латинська академія // Острозька давнина: дослідження і матеріали. – Львів, 1995. – випуск 1.
3. Шпізель Р. Менахем Мендл Бібер (1848– 1923) // Острозькі просвітники ХVІ– ХХ ст. – Острог, 2000.
4. Бондарчук Я. Иосиф Новицький (1878– 1964) // Острозькі просвітники ХVІ– ХХ ст. – Острог, 2000.
5. Jewish roots in Ukraine and Moldowa. Раgе From раst аnd агchival inventories / by Miriam Wejner/. – New York, 1999.
6. Державний історико-культурний заповідник м.Острога (далі— ОДІКЗ). – Книга надходжень (далі КН) 11797.
7. ОДІКЗ.—КН 5791-5813, 5886-5920.
8. Позіховська С. Музей книги та друкарства в Острозі. // Острозька академія ХVІ– ХVІЇ ст.: Енциклопедичне видання. – Острог, 1997.
9. ОДІКЗ. – КН 15116, 15117.
10. ОДІКЗ. – КН 15030.
13. Острог. // Еврейская энциклопедия: Свод знаний о еврействе и его культуре в прошлом и настоящем. — СПб., [б. г.]. – ст. 150.
14. Див. повідомлення про єврейську громаду Острога та Острозьку синагогу в матеріалах наших конференцій: Шпізель Р. Єврейська громада древнього Острога // Єврейська історія та культура в Україні – К., 1994. – с. 121-123; Його ж. Острожская синагога. // Труды конференции по иудаике. – К., 1995. — с. 227-229; Його ж. Город Острог — крупнейший центр еврейской культуры на Украине // Єврейська культура та історія в Україні. – К., 1997. – с. 238-242; Його ж. Острожскому еврейскому кладбищу исполнилось 550 лет. // «Штетл» як феномен єврейської історії. – К., 1999. – с. 109-112.