Виховання людини, яка здатна мислити

У Будинку освіти і культури «Майстер клас» відбулося вручення дипломів київським старшокласникам – учасникам проекту Інституту Юдаїки «Толерантність – як спосіб виживання людства в ХХI сторіччі. Діалог вбитих у ХХ сторіччі із тими, хто живе у ХХI. Спроби осмислення». Проект проходить за підтримки Фонду прав людини при посольстві Королівства Нідерландів в Україні.

Учні семи київських шкіл: ліцею №38 імені Молчанова, спеціалізованої школи №57, гімназії №153 імені О.С.Пушкіна, гімназії «Академія», Скандинавської гімназії, Вальдорфської та 195 шкіл підбивали підсумки своєї непростої і надзвичайно плідної роботи. Вони працювали екскурсоводами на трьох виставках – «Анна Франк. Урок історії», «Джерела толерантності», «Голодомор, Голокост, ГУЛАГ – три трагедії на Українській землі в ХХ сторіччі. Тоталітарний режим проти народу і людини», провели більше 150 екскурсій для своїх однокласників, вчителів, батьків та гостей шкіл. Вони глибоко пережили події, про які розповідається на виставках і зуміли передати ці почуття своїм слухачам.

Цей проект став продовженням серйозної просвітницької роботи, що проводиться в Україні вже більше 10 років. У 2002 співробітники будинку-музею Анни Франк в Амстердамі запропонували ряду українських організацій виставку «Анна Франк. Урок історії» і своє бачення її роботи. Основна ідея звучала так: нехай про трагедію дівчинки розкажуть ті, кому сьогодні стільки ж років, скільки було Анні, коли вона писала свій щоденник.

Співпраця виявилася вдалою. Ідея отримала розвиток. З’явилися ще дві виставки, і вже кілька тисяч школярів України можуть розповісти про життя Анни Франк, про історію Голокосту, поговорити про те, як складно формувати толерантне суспільство і як необхідно все ж зробити це в нашій країні.
Виходило так, що протягом довгого часу я не потрапляла на семінари, які проводила директор Інституту Юдаїки Юлія Смілянська. Але мені пощастило: прийшла зробити декілька фотографій для сайту.

Побачене мене настільки вразило, що дві години я так і простояла біля колони, геть забувши про фотоапарат в руках. Енергетика була неймовірної сили.
Учасники семінару – учні звичайних київських шкіл. Вони дивилися на викладача широко розплющеними очима і слухали кожне слово. А Юлія розповідала, показувала документи і фотографії, а потім ставила найголовніше питання: «Як ви думаєте, чому таке сталося?» Кілька секунд тиші, потім хтось висловлює перше припущення. Лекція перетворюється на обговорення, в дискусію. «Чому так, подумайте, – запитує директор Інституту. – Адже логічно було б вчинити інакше, але...» І незмінне: «Дуже дякую, молодці. Думати – це не просто».

Черговий тренінг дозволяв поговорити про політичні маніпуляції, проаналізувати, осмислити, що і навіщо говориться, яка мета при цьому переслідується. Побачити, як гучні гасла можуть призвести до трагедії.

Як факти, викладені правильно і красиво, при спотворенні однієї чи двох деталей, ніби не надто важливих, змінюють зміст на протилежний. Яка небезпека підстерігає при цьому довірливого читача.
Уміння думати, аналізувати, робити свій висновок – єдиний шлях протистояння досвідченим політтехнологам, які виконують замовлення «нечистоплотних» політиків.

А люди їм сліпо довіряють. Не має значення, у що вірити, неважливо, куди йти. Аби вели… «Може, цей козел щось знав?!» – так описував Ігор Губерман стадо овець, яке бездумно скаче у воду за козлом, падаючим із мосту. Мати свою думку, що відрізняється від думки натовпу – це вже вчинок. Висловлювати її та боротися за неї – нерідко, подвиг.

На прощання Юлія просить учасників не завчати на пам’ять дати чи текст, а спробувати ще раз проаналізувати все, про що вони збираються розповідати. І будувати свою екскурсію на конкретних історіях, які ілюструють сухі факти. Щоб викликати почуття, емоції, зацікавлення... А головне – пробудити бажання думати! «Якщо людина почала думати – процес стає незворотнім! Спробуйте пробудити це бажання у ваших слухачів!» – Ці напутні слова забирають із собою школярі після семінарів. І, судячи з відгуків відвідувачів, після екскурсії кількість «людей, які здатні замислитися» збільшується.

Олена ЗАСЛАВСЬКА,
у  редакційному перекладі з російської

«Культура і життя». № 24, 13 червня 2014

 

 

 

 


 

 

© Інститут Юдаїки, 2013 © Елена Заславская 2014